Міграційні процеси та їх регулювання у світі в цілому та в об’єднаній Європі, набувають важливого стратегічного значення для економіки окремо взятих країн і регіонів світу у зв’язку з тим, що міжнародні міграційні потоки, з одного боку, тісно взаємодіють з міжнародними фінансовими потоками, а з іншого, — впливають на демографічне становище країни, соціально-економічні показники та ситуацію на ринку праці, спричиняють зміни у культурному середовищі населення, а також часто підбурюють такі негативні явища, як релігійно-етнічні конфлікти.
Трудова міграція несе для країни, з якої виїжджають, чітко окреслені як позитивні, так і негативні наслідки. Міграція завдала найбільшої шкоди такому соціальному інституту як сім’я. Також погіршується співвідношення між кількістю працездатного та непрацездатного населення. Простіше кажучи, кількість людей, які сплачують податки зменшується, а кількість тих, хто потребує пенсій та соціальних гарантій невпинно збільшується. Інший мінус трудової міграції – втрата інтелектуальної еліти та кваліфікованих кадрів.
У свою чергу позитивними можна назвати суто економічні фактори, серед яких особливо виділяють додаткові фінансові надходження в економіку країни. Також заробітчани, які встигли ввібрати в себе іноземний досвід, опанували європейські технології охоче вкладають зароблені кошти у власну справу. Але відсоток людей, які готові займатися бізнесом в Україні дуже малий. Більшість із них радше вкладають кошти у сферу послуг чи дрібну торгівлю, що найбільш поширені у малому бізнесі, аніж у саме виробництво. Хоча високі темпи виїзду «мізків» та «рук» з України, як зазначалося вище, є негативним аспектом, та все ж вони демонструють стрімке зростання обсягів переказів від фізичних осіб в Україну в 2015-2018 роках.
Голова ради НБУ, Богдан Данилишин, зазначив, що за 2018 рік сума фінансових надходжень від трудових мігрантів сягнула 11,6 млрд доларів, що становить понад 10% ВВП країни. З вище сказаного, можна зробити висновок, що грошові перекази стають все більш вагомим джерелом валютних надходжень в Україну та залишають суттєвий позитивний вплив на стабільність обмінного курсу.
За даними НБУ найбільше переказів, а саме 3,6 млрд доларів, було здійснено з Польщі, країни, яка в свою чергу, теж має проблеми з трудовою міграцією, але вміло використовує своє положення. Загалом польські експерти підкреслюють важливість присутності українських мігрантів на ринку праці країни.
Секторами економіки, що найбільш потребують робочих рук є будівництво, сільське господарство та сфера послуг. У ситуації на міжнародному ринку праці, що була сформована за останні 6 років українці «віддуваються» на двох фронтах: допомагають формувати платіжний баланс в Україні та водночас вирішують проблеми Польщі з браком робочої сили.
Враховуючи спільне історичне минуле сусідніх країн, культурну та ментальну подібність народів України та Польщі слід наголосити на тому, що пройшовши шлях від комуністичного минулого до ринкової економіки та інтеграції у Європейський Союз досвід Республіки Польща є зразковим для України, особливо в контексті «плану Бальцеровича», що вивів Польщу на високий рівень життя та завдяки якому економіка країни вже десятки років демонструє зростання.
Найголовніше, що було зроблено у перші роки незалежності це ухвалення двох законів, що регулювали працю іноземців на території держави. Перший – Закон «Про зайнятість» 1989 р., другий – Закон «Про зайнятість та протидію безробіттю» 1991 р. Зараз цей період характеризується «відкриттям кордонів» та укладанням двосторонніх угод із країнами Європи, перш за все з Німеччиною. Одним із наступних важливих рішень, що було прийнято стало входження Польщі до Міжнародної організації з міграції у 1992 році.
Паралельно з цими подіями у пострадянській Польщі стрімко зростав рівень безробіття, що спровокував масову еміграцію населення, що посилювалася вагомим політичним фактором, тобто входження Польщі до Європейського Союзу в 2004 році. Поступово відбувалася лібералізація міграційних режимів у Європі, що була пов’язана зі збільшенням кількості членів ЄС, яка давала можливість громадянам Республіки Польща вільно працевлаштовуватись у країнах Європейського економічного простору. Варто зазначити, що також для Польщі дуже гостро постала проблема еміграції студентів, адже Європа долучила Польщу до інтеграційних процесів у всіх сферах, включаючи сферу освіти.
Проте, у свою чергу, інтеграція Польщі у Європейське Співтовариство зробила її привабливою країною для іммігрантів, що означало масовий приплив робочої сили у цю країну, переважно заробітчан і їх сімей. Заздалегідь створені для цього сприятливі умови дозволили залучати якомога більше кваліфікованих працівників на потрібні робочі місця. Також, можна відмітити, що доцільне використання фінансових трансфертів трудових мігрантів дозволило підвищити рівень життя у країні донорів робочої сили та забезпечити поступове повернення мігрантів у рідну державу.
Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок щодо подібності історичних процесів, що відбувалися до моменту вступу Польщі до ЄС і після, з тими процесами, що зараз відбуваються в Україні.
Але подібність України та Польщі проявляється не тільки в історичних процесах. Наприклад ми звикли, що демографічна катастрофа є наслідком низького рівня життя в Україні, хоча в більш успішній Польщі відсоток працездатного населення не відрізняється від нашого, ну і як згадувалося вище, поляки, як і українці, часто виїжджають з країни в пошуках заробітку. Основна різниця полягає лише в тому, що законодавчо Польща здійснила перетворення відразу після отримання незалежності і що найголовніше – вони стали дієвими.
Автори: Ведмідь В., Куротчин Л.
