Пастка співзалежності Америки і Китаю

Нью-Гейвен – Перебуваючи в видимій незгоді з усім світом, президент США Дональд Трамп знову заговорив про можливість торгового конфлікту з Китаєм. 14 серпня він дав доручення Торговому представнику США почати розслідування китайських порушень прав інтелектуальної власності. Діючи в рамках розділу 301 американського Закону про торгівлю 1974 року, адміністрація Трампа може ввести високі, широкомасштабні мита китайський імпорт.

Навряд чи ці дії залишаться без наслідків. Хоча висунуті звинувачення можуть бути цілком обгрунтовані, про що свідчить остання «Доповідь Торгового представника США Конгресу про дотримання Китаєм норм СОТ», вибір тактики покарань може призвести до серйозних наслідків для американського бізнесу та споживачів. Подобається вам це чи ні, але дана ситуація є неминучим результатом глибоко укорінених відносин співзалежності між двома економічно найбільшими країнами у світі.

Коли один з партнерів у відносинах співзалежності між людьми змінює умови цих відносин, інша сторона відчуває образу і неминуче відповідає тим же. Того ж слід очікувати і від країн, а також їх лідерів. Це означає, що в ситуації торгового конфлікту дуже важливо думати про потенційну відповідну реакцію, зокрема, про китайську відповідь на дії Америки. Більш того, саме про це йдеться в офіційній відповіді китайського міністерства торгівлі на гамбіт Трампа. Китай, пообіцяло міністерство, «вживе всіх необхідних заходів, щоб рішуче захистити свої законні права».

На тлі гучних американських звинувачень, висунутих проти Китаю, дуже мало уваги приділяється потенційно можливим наслідкам китайської відплати. Три економічних наслідки варто виділити особливо.

По-перше, введення мит на імпорт китайських товарів і послуг фактично стане еквівалентом підвищення податків для американських споживачів. Вартість одиниці праці у китайських виробників не досягає і п’ятої частини її вартості в інших країнах, що є великими постачальниками Америки. Розворот американського попиту в бік від китайської торгівлі, безсумнівно, призведе до різкого зростання вартості імпортних товарів. Імовірність підвищення цін на імпорт і вплив цього підвищення на базову інфляцію особливо сильно вдарять по американських працівниках з середнього класу, які й так вже більше трьох десятиліть страждають від стагнації реальних зарплат.

По-друге, торгові санкції проти Китаю можуть призвести до зростання процентних ставок в США. Іноземці зараз володіють приблизно 30% всіх цінних паперів казначейства США, причому, згідно з останніми офіційними даними, в червні 2017 року Китаю належали казначейські папери на суму $ 1,15 трлн – це 19% від загальної кількості паперів в іноземній власності і трохи більше, ніж у Японії ($ 1,09 трлн).
У разі введення нових американських мит цілком розумно очікувати, що у відповідь Китай скоротить масштаби покупки цих паперів, активізувавши стратегію диверсифікації заощаджень і скорочення частки американських доларових активів, яка реалізується вже три роки. На тлі збереження великого дефіциту бюджету США (можливо, він навіть збільшиться після зниження податків і підвищення витрат адміністрацією Трампа) недолік попиту на казначейські облігації з боку їх найбільшого іноземного власника цілком може спровокувати підвищення вартості запозичень.

По-третє, оскільки темпи зростання внутрішнього попиту в США поки ще недостатні, американським компаніям доводиться більшою мірою покладатися на попит за кордоном. Але, схоже, що адміністрація Трампа зовсім забула про ці компоненти економічного зростання. Вона загрожує торговими санкціями не тільки Китаю, третього за розмірами і найшвидше зростаючому експортному ринку Америки, але і своїм партнерам по НАФТА – Канаді й Мексиці, які є найбільшим і другим за розмірами експортними ринками США, відповідно. Якщо виходити з розвитку реактивної патології у відносинах співзалежності, не варто очікувати, що котрась із цих країн змириться з подібною політикою і не стане обмежувати доступ США на свої ринки. Їх реакція здатна серйозно послабити процес відродження промисловості, який є настільки важливим для виконання обіцянки президента Трампа «Зробити Америку знову великою».

В підсумку, економічний важіль щодо Америки з’явився у Китаю в основному завдяки низькому рівню внутрішніх заощаджень в США. У першому кварталі 2017 роки так званий чистий рівень національних заощаджень (сума заощаджень бізнесу, домогосподарств і держсектора з урахуванням амортизації) становив всього лише 1,9% від національного доходу, що істотно нижче довгострокового середнього рівня 6,3%, що спостерігався протягом останніх трьох десятиліть XX століття. Не маючи достатніх заощаджень, але бажаючи споживати і рости, США змушені імпортувати профіцит заощаджень з-за кордону з метою ліквідувати даний розрив. В результаті, для залучення іноземного капіталу країні доводиться зберігати колосальний дефіцит рахунку поточних операцій і зовнішньої торгівлі з країнами, подібними Китаю.
Оголошення Китаю, партнерів Америки по НАФТА і навіть Німеччини головними винуватцями проблем в економіці США, яка страждає від браку заощаджень, є чистим політичним трюкацтвом. Прийняття рішень, які стимулюють економіку витрачати заощадження і жити невідповідно до своїх достатків, робить зовнішньоторговельний дефіцит неминучістю, так само як і явно нечесні методи торгівлі, які можуть супроводжувати дану угоду з дияволом заради залучення іноземного капіталу.

У 2016 році у США спостерігався дефіцит у торгівлі з 101 країною світу. Це багатосторонній зовнішній дисбаланс, причиною якого є хронічна проблема Америки з внутрішніми заощадженнями. І рішення для цієї проблеми неможливо зробити в Китаї. Іронія в тому, що політика адміністрації Трампа, швидше за все, призведе до зростання дефіциту бюджету, посилюючи понижувальний тиск на розмір національних заощаджень, тому необхідність в китайському і будь-якому іншому іноземному капіталі буде лише зростати. Пастка співзалежності стиснеться ще міцніше.

Америка не має козирів в економічних відносинах з Китаєм. Адміністрація Трампа може, звичайно, тиснути на Китай, і, з певної точки зору, для цього можуть бути цілком переконливі причини. Однак глибинні питання, що стосуються наслідків такої політики тиску, абсолютно ігноруються. Вибір жорсткої лінії щодо Китаю при ігноруванні наслідків такого вибору може стати помилкою епічних масштабів.

STEPHEN S. ROACH
Стівен С. Роуч, колишній голова Morgan Stanley Asia та головний економіст фірми, є старшим науковим співробітником Інституту глобальних справ Джексона в Єльському університеті та старшим викладачем у школі менеджменту Єль. Він є автором незбалансованості: коделяції Америки та Китаю.

https://www.project-syndicate.org/commentary/trump-china-trade-war-by-stephen-s–roach-2017-08