У статті розглядається феномен соціальної напруженості як фактор сьогодення, розкривається значення впливу соціальних змін на соціальні соціокультурні реалії. Як ми бачимо, реалії сьогодення показують, що постійно виникають конфлікти інтересів, незадоволеність реальністю та подіями, які відбуваються в суспільстві.
Показано, що інтерес до вивчення соціальної напруженості з боку відомих науковців є поширеним явищем. Соціологи, зокрема Є. Головаха, Н. Паніна, О. Злобіна, Є. Сірий, В. Небоженко, М. Міщенко та інші, надають соціологічну інформацію про стан соціальної напруженості, її розвиток, конфлікти в українському суспільстві. З цього ми можемо побачити, що ця проблематика підкріпляється різноманітними дослідженнями соціальної напруженості. На цей час проблема набуває нової реальності в суспільстві, нового соціального явища, яке несе в собі наслідковий аспект дії. Тому що пандемія зумовлює вимушені соціальні зміни, до яких населення не готове і не може змиритися з дійсністю.
У статті показано дані соціологічного дослідження як вагомого інструменту вивчення динаміки та вимірювання соціальної напруженості в період пандемії COVID-19. Вже пройшов рік, як ми живемо з COVID-19, але люди все одно погано розуміють, яким буде майбутнє. Люди звикли розуміти, що будь-які епідемії повинні бути тимчасовими, але досі ми перебуваємо в реальності невідомого, від¬чуття постійної загрози, незрозумілого майбутнього. «Цінності», які були важливими рік потому, вже не мають значення в умовах економічного спаду, безробіття, небезпеки.
Соціальна напруженість є складним явищем, соціальні зміни зумовлюють нові наслідки: нестабільність соціального середовища, виникнення конфліктів щодо незабезпечення простих базисних потреб для нормального існування населення.
Постановка проблеми. Сьогодні найперспективнішим науковим напрямом є вивчення нестабільного стану в суспільстві, настроїв населення та напруженості, зумовлених соціальними зміна-ми, які останнім часом створюють великі коливання та агресію в державі.
У сучасній науці під соціальною напруженістю розуміється несприйняття будь-якої соціальної зміни в суспільстві, яке набуває особливого стану, змінює свідомість та поведінку людини.
Всі сфери наукового пізнання, які вивчають поняття «соціальна напруженість», вносять свої корективи та створюють нові моделі вивчення в теоретичному та практичному аспектах. Методологічною основою цього дослідження постали наукові роботи сучасних зарубіжних та українських авторів. Слід зазначити, що сучасний стан нестабільності в суспільстві, коливні настрої населення зумовлюють інтерес науковців до такого феномену, як соціальна напруженість. Дослідження соціального напруження серед населення та соціальних настроїв, страхів, суспільних криз є окремим, самостійним феноменом, який займає головне місце в наукових дослідженнях закордонних і вітчизняних науковців.
Останнім часом наше суспільство постійно перебуває в стані соціальної напруженості, не-визначеності щодо майбутнього через ситуацію з COVID-19, економічний хаос, безробіття, інформаційний тиск, психологічні депресії. Все це викликає соціальну напругу, яка тягне за собою різні конфлікти в суспільстві і може призвести до соціальної кризи в країні.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аспектичному аналізу соціального напруження серед населення присвячено багато наукових праць різних науковців, зокрема таких західних вчених, як Ч. Спілберґер, Дж. Тейлор, П. Штомка, У Бех, І. Валерстайн, Е. Ґіденс, Е. Тофлер та інші. Також вивченням цієї проблеми займались такі вітчизняні науковці, як Є. Суіменко, О. Злобі-на, Є. Головаха, В. Судаков, Є. Сірий, В. Танчер, В. Небоженко, А. Горбачик, О. Резнік, І. Шевель, Д. Лікарчук та інші.
Метою статті є аналіз сучасних викликів, на-явних у державі, узагальнення підходів до визначення поняття «соціальне напруження», характеристика особливостей поширення соціальних настроїв, страхів, протестів.
Виклад основного матеріалу. Соціально-економічні, суспільно-політичні, соціально-психологічні аспекти є ключовими факторами, що зумовлюють виникнення соціальної напруженості серед населення. Ці напруження породжуються нестабільними, неправдивими, невиправдними очікуваннями. Своєю чергою соціальна реакція призводить до деструктивності і соціального конфлікту.
Ми можемо спостерігати під час пандемії, як весь глобалізаційний світ знаходиться в стані дестабілізації. В багатьох країнах світу, і Україна не виняток, відбуваються страйки, деструктивні дії щодо карантинних обмежень. Це все тягне за собою економічну нестабільність, що згодом може призвести до національної небезпеки [9, с. 77].
На думку українського соціолога В. Небоженко, всі соціальні напруженості, які виникають в суспільстві, є звичним явищем. Науковець розглядає соціальну напруженість у двох традиціях: безперервній та універсальній. Перша по-лягає в тому, щоб привернути увагу до самої соціальної напруженості, показує її зміст, а друга стає детермінантом самої напруженості і показує взаємодію між різними суб’єктами [6, с. 12–14]. Це ми можемо проаналізувати за даними соціологічного дослідження, яке було проведено у 2020 році Харківським інститутом соціальних досліджень. Дослідження виявило ряд факто-рів, які можуть впливати на ставлення людини до вакцинації від COVID-19. По всій країні спостерігається соціальне напруження стосовно самої вакцини, її походження і країни виробника. Найчастіше напруження і тривога виникають щодо побічних ефектів від вакцинації. Вплину-ти на бачення людей щодо цього та допомогти населенню прийняти рішення щодо вакцинації можуть тільки наукові факти та роз’яснення фахівців. Це можна зробити передусім за допомогою ЗМІ, оскільки всю інформацію про пандемію, вакцини світу 58,3% населення дізнається з телебачення. Однак довіряють цій інформації лише 23,9%.
Останнім часом у різних ток-шоу вакцинують всіх запрошених гостей (за їхньою згодою), щоб популяризувати вакцину і пришвидшити сам процес вакцинації у країні. Соціальні мережі подають 31,8% інформації, а довіра до неї серед опитаних становить лише 14,3%. Довіра ж до провідних лікарів становить 18,2%. І це говорить про те, що населення не може прийняти правильне рішення. Країна довго ще буде перебувати в такому стані розпачу [5].
Ситуація, яка склалася в нашій країні, призве-ла до збільшення соціальної напруженості. Вона набуває характеру силової протидії в різних галузях суспільства [6, с. 89–90]. З цього ми можемо побачити, що основною соціальною напруженістю, тривогою, протестами сьогодення є зіткнення економічних інтересів, а не сам факт існування пандемії COVID-19.
За даними соціологічного дослідження Українського інституту соціальних досліджень ім. О. Яременка, яке було проведено в 2020 році, найважливішими переживаннями є: страх зали-шитися без роботи – 32%; велика сплата за ко-мунальні послуги, підвищення цін, економічна криза – 27%; прогресивна корупція – 14%; війна на Донбасі – 28%; пандемія та медична реформа – 22%. Загалом 95% опитаних незадоволені своїм рівнем життя, до якого можна віднести всі вище-перераховані показники [4].
На думку українського соціолога Є. Сірого, який у своїй монографії «Дослідження соціальної напруженості в Україні: засадничі аспекти та роз-робка інструментарію» здійснив спробу розробки системи вимірювально-пізнавальних засобів соці-альної напруженості на засадах методології муль-тирівневого аналізу [8, с. 15], напруженість вини-кає в певній ситуації. Загострюється і згасає, коли конфлікт стає вичерпним, одна проблема заміню-ється іншою. Під час пандемії ми можемо бачити саме регіональні проблеми, їх особливості, протес-ти. Кожний регіон впливає на соціальну напруже-ність і регулює її, встановлені владні соціальні нор-ми в суспільстві призводять до соціальних змін, які дестабілізують нормальний стан у суспільстві.
Сучасна соціологічна наука вивчає поняття соціальна напруженість як системне явище. На будь-яке явище впливають особливості суспільства, мікроекономічні та макроекономічні чинники. В будь-якому суспільстві, коли виникає якась незрозуміла чи неприйнятна ситуація, поведінка населення набуває стану напруження, ці соціальні напруження відрізняються залежно від специфіки та особливостей кожного регіону. Регіони впливають на напругу, але їхній вплив не однаковий. В Україні соціальна напруга може зростати та генерувати [8, с. 30–31].
В основі соціального конфлікту знаходиться соціальна напруженість, яка виникає через не-задоволеність населення соціальними змінами та умовами соціального середовища [8, с. 84]. Якщо пов’яжемо соціальну напруженість з задоволеннями в потребах, то виникають причини для соціальних конфліктів. Це дуже вдало показують Т. Парсонс, Н. Смелзер, Е. Фром, Р. Да-рендорф, Е. Гіденс.
Е. Фром показує вплив соціальної напруженості на поведінку людей у ситуації невизначе-ності [10].
Н. Смелзер зазначає, що колективна поведінка, зумовлена соціальною напруженістю, зазви-чай переростає в конфлікт. Зокрема, на думку вченого, напруженість відбувається через недовіру до чиновників, влади [8].
Р. Дарендорф вважає конфлікт природним станом суспільства. На його думку, якщо конфлікти не виникають в суспільстві, то це ненормальне явище. Конфлікти не завжди несуть загрозу, а можуть також нести позитивні соціальні зміни. Соціальні конфлікти Р. Дарендорф поділив на: конфлікт, який залежить від владних відносин; конфлікти, які потрібно врегулювати, тому що вони самі по собі не зникають повністю. Також він зазначає, що загострення конфлікту зумовлює створення різних громадських організацій, особливо в умовах жорсткої влади [3, с. 142–147].
Е. Гідденс вивчав проблему соціальної напруги та протиріч через зв’язок конфліктів. Протиріччя, за Е. Гіденсом, становлять об’єктивні відмінності у системі, суперечності не завжди викликають конфлікт [2].
За Т. Парсонсом, соціальна напруженість – це соціальна система з набором характеристик, яка виникає у разі обмеження соціальної дії з боку нормативного складника системи. Конфлікт супроводжує людину весь процес соціалізації. Конфлікт може перерости в певну напруженість, яка виникає через незадоволеність населення [7, с. 322]. Своєю чергою це сильно відбивається у масовій свідомості, і суспільство надає неправильну оцінку ситуації [9, с. 189].
Як зазначила українська соціологиня О.Г. Злобіна, щодо суспільства, яке постійно пере-буває у стані соціальної напруженості і відтворює її у різних царинах життя, ми можемо говорити про стан «фонової напруженості» кризового соціуму [9, с. 74]. В такому стані дестабілізуються всі соціальні показники в різних сферах, втрачається соціальна збалансованість і виникає системна напруженість високого рівня, переживання про суспільне життя населення, де стан напруги загострюється і набуває форми «боротьби за виживання» [9, с. 74–80].
Відмінності, які існують в суспільстві між людьми та їхніми майновими статусами, сприймаються по-різному в кризовій ситуації суспільства. Відбувається розподіл на основні і неосновні види напруги та суперечностей, які в кінцевому результаті призводять до конфліктів. Відмінності між станами бідних і багатих, керуючих і підлеглих в громадській думці поділилися порівну. За даними моніторингу соціологічних досліджень Інституту соціології НАН України, 47% відсотків населення вважають, що в Україні наявні гострі конфлікти між бідними та багатими, 43% вважають, що ці конфлікти є дуже гострими, і тільки 14% вважають, що конфліктів взагалі немає, і соціальна на-пруга на цій основі не проявляється [9, с. 80].
Висновки. Підсумовуючи вищесказане, можемо зазначити, що сучасне українське суспільство дійсно постійно перебуває в стані соціальної напруженості. Це прослідковується в сфері зайнятості та загалом в економічній сфері. Сьогодні можна знайти чимало різних методик, наукових праць щодо вивчення поняття «соціальна напруженість» та розуміння природи цього феномену. На нашу думку, на практиці треба постійно про-водити інформаційний моніторинг соціальної напруженості, розробляти наукове прогнозування нових джерел напруженості, які виникатимуть в суспільному житті населення в наш сучасний складний час, щоб не наражати населення країни на нові конфлікти, протести, страхи, відчай.
У суспільстві виникає конфлікт інтересів на фоні непримирення щодо розподілу об’єктів інтересу, і ніхто не може запропонувати компроміс, триває супротив та соціальна напруга. Конфлікт може перейти з особистісної сфери на публічно-організаційну, який легко може перерости в соціальний конфлікт [1, с. 83–85].
Негативні тенденції прослідковуються в наш час, оскільки весь глобалізаційний світ перебуває в стані пандемії. ЇЇ вагомі наслідки призводять до коливань настроїв серед населення в результаті того, що населення опинилося в умовах «раптової бідності», втративши роботу, доступ до соціальних послуг, втративши соціальні зв’язки, нормальне соціальне життя.
Література
1. Біляк Ю.В. Сучасні концепції дослідження кон-фліктів інтересів. Економiка та держава. No 9. Київ, 2020 С. 83–85.
2. Гидденс, Э. Социология. Пер. с англ.; науч. ред. Ядов В.А. общ. ред. Л.С. Гурьевой, Л.Н. Посилевича. Москва : Эдиториал, 1999. 703с.
3. Дарендорф Р. Элементы теории социального конфликта. Социологические исследования. Киев, 1994 No 5. С. 142–147.
4. Дослідження Українського інституту соці-альних досліджень ім. О. Яременка. Київ, 2020. URL: http://sau.in.ua/cat-organizations/ukrayinskyj-instytut-soczialnyh-doslidzhen-imeni-oleksandra-yaremenka/.
5. Національне українське опитування. URL: https://www.irf.ua/pobichni-efekty-bezpechnist-vartist-pohodzhennya-shho-najbilshe-turbuye-ukrayincziv-u-vakczyni-vid-kovid-19-opytuvannya/.
6. Небоженко В.С. Соціальна напруженість і кон-флікти в українському суспільстві. Київ : Абрис, 1994. С. 12–14.
7. Парсонс Т. О структуре социального действия. Москва : Академический Проект, 2000. С. 320–322.
8. Сірий Є.В., Нахабіч М.А. Дослідження соціаль-ної напруженості в Україні: засадничі аспекти та роз-робка інструментарію. Київ : Глобус, 2018. С. 15–31.
9. Соціальна напруженість у кризовому соціу-мі: соціальнопсихологічний аналіз / [О.Г. Злобіна, М.О. Шульга, Л.Д. Бевзенко та ін.] ; за наук. ред. О.Г. Злобіної. Київ : Ін-т соціології НАН України, 2019. С. 74–189.
10. Фром Э. Бегство от свободы / Перевод Г.Ф. Швей-ника. Москва : Аст., 2011. 288 с.
Оригінальний текст: http://apfs.onua.edu.ua/index.php/APFS/article/view/946/599
