Світова пандемія, що охопила світ у 2020 році на тлі масового поширення вірусу Covid-19, розкрила не лише вразливі аспекти медичної та економічної сфер суспільного життя, а й дозволила по-різному інтерпретувати засоби державного управління в часи кризи.
Протягом кількох місяців тривають суперечки щодо втручання держави в конституційні права громадян, які суттєво обмежені й набувають елементів масового стеження й контролю. Поряд з цим все частіше лунають голоси, які закликають зберігати тотальний контроль навіть після завершення карантинних заходів.
Враховуючи різносторонні погляди на дане питання, варто окреслити кілька значущих тенденцій:
- Світ стає іншим. Класичний похід демократії по завоюванню нестійких режимів може зазнати краху в найближчі роки саме через нездатність швидких й ефективних дій по подоланню поширенню вірусу, конфліктів, криз. У даному аспекті авторитарні режими виглядають більш організовано та впевнено завдяки потужним правоохоронним системам та страху громадян щодо невиконання зобов’язань, визначених владою як першочергових.
- Китайський варіант реакції влади (оперативне закриття кордонів, введення карантинних заходів, надшвидке будівництво лікарень, оснащення медичними засобами тощо) на соціальні та економічні виклики теж виглядає більш прорахованим та виваженим, ніж дії класичних західних демократій, які швидше борються з управлінням хаосу, а не займаються виробленням якісних та ефективних кроків для
підтримки суспільного спокою та контролю. Останні швидко скопіювали тип поведінки китайських колег, аніж виробили якісні альтернативи. - Важливим аспектом формування виваженої політики залишаються засоби масової інформації, які теж по-різному діють в авторитарних та демократичних режимах. Якщо класичні плюралістичні суспільства користуються низкою джерел інформації, частина з яких виступають рупорами влади, а інші – її контролерами та критиками. За таких умов стає все складніше приховувати інформацію. То автократичні уряди схильні цензурувати ЗМІ та слідкувати за форматом та змістом
опублікованої інформації, як для контролю паніки, так і підкреслення власної безальтернативності для управління суспільством і т.д.
Відповідно, системна боротьба за право існування потужних автократій в межах визначеної безальтернативності демократії все частіше постає перед самими ж західними суспільствами у вигляді викликів, через реакцію на які, мусить доводити
свою життєздатність та ефективність. Авторитарні режими все частіше провокують чи то пропагують своє право на існування в межах такої системи координат.
Світ постане перед якісним вибором: поступитися власними правами й свободами в догоду ефективному та якісному державному контролю й гарантованій безпеці, чи
зберегти громадянський вплив через удосконалення інклюзивних інститутів, які більш вразливі та повільні у вироблені суспільно важливих рішень щодо подолання загроз
XXI століття (Covid-19 – не перша, але уже точно не остання із таких).
Головна мета – виживання демократії
- Міщенко А. Пандемія як засіб повернення впливу авторитарних режимів // Розвиток сучасної освіти і науки: результати, проблеми, перспективи. Том VIIІ: діалог у розвитку науки та освіти / [Ред.: Я. Ґжесяк, І. Зимомря, В. Ільницький]. Конін – Ужгород – Київ – Херсон: Посвіт, 2020. с.296-298
