Група студентів кафедри міжнародних відносин (4 курс) під час проходження практики в РКУ поспілкувались з Керівником Секретаріату Ради підприємців при КМУ, кандидатом історичних наук, економістом Андрієм Забловським, який відповів на найбільш актуальні питання сьогодення.
Дякуємо за можливість поспілкуватись та відповісти на наші запитання як фахівця в системі вироблення рішень на рівні держави, особлиово в цей кризовий період.
Отже, перше і найважливіше питання: ВООЗ повідомляє, що другий рік пандемії за їхніми розрахунками буде важчим, ніж був перший. Як Ви вважаєте, чи буде він важчим і для світової економіки чи все ж таки більшість міжнародних акторів адаптувалися до нових умов за минулий рік?
На сьогоднішній день, ситуація у світовій економіці залишається досить нестабільною, попри поступове економічне відновлення та зростаючий оптимізм внаслідок початку вакцинації населення. Насамперед, це пов’язано з невизначеністю щодо ситуації з подальшим поширенням нових штамів COVID-19 по всьому світу та, як результат, ефективністю існуючих вакцин. Проте, більшість аналітичних агенцій очікують зростання світової економіки в 2021 році внаслідок поступового відновлення після економічних шоків від пандемії, а також адаптації економічних агентів до ведення бізнесу в умовах періодичних карантинних обмежень та локдаунів.
Китай доволі швидко «видужав» від коронавірусу. Майже не чути про випадки нових захворювань. Як Ви гадаєте, чому? Можливо, наші ЗМІ просто не дуже активно висвітлюють Східний Світ?
Це пов’язано, як з певною обмеженістю достовірної інформації щодо реального стану речей в Китаї (мова йде про рівень інфікованих та кількість хворих тощо), але з іншого боку – не можна не враховувати також того факту, що дійсно Китай одним з перших досить успішно зумів адаптуватися до пандемії за рахунок сильного адміністративного ресурсу та технологічних рішень. Достатньо сказати, що економіка Китаю – єдина серед провідних країн світу, яка за результатами 2020 року показала зростання більше, ніж на 2%, та продовжує нарощувати темпи економічного зростання, зокрема, за підсумком четвертого кварталу минулого року.
Як ви оцінюєте стан української економіки на початку 2021 року? Як змінилася ситуація з початку 2020?
Щоб експертно говорити про реальну ситуацію в українській економіці на початку поточного року, треба дочекатися офіційних макроекономічних даних за результатами хоча б першого кварталу 2021 року, До того ж, традиційно початок року з точки зору ділової активності та економічних настроїв, не завжди релевантний період для оцінювання з огляду на сезонні та інші фактори. З іншого боку, поточні агреговані макроіндикатори, зокрема, такий показник як трекер економічного відновлення (готується аналітиками Київської школи економіки) вказує на пожвавлення активності економічних агентів після завершення січневих карантинних обмежень в країні.
Чи є в України можливість застосувати більш успішну економічну модель підчас другого року пандемії, якщо такий буде, як це зробили, наприклад, Сінгапур чи Китай? Якою Ви бачите успішну українську модель в умовах пандемії?
Економіка будь-якої країни – це досить інертна річ і щоб іі «розвернути» потрібен час та системні зміни/реформи/трансформації. У випадку ж з Україною, для того щоб, максимально використати успішні кейси/політику боротьби з пандемією на кшталт Сінгапуру, Китаю або інших країн світу, найбільш, адекватною моделлю з огляду на дефіцит часу та ресурсів, буде прискорена цифрова трансформація держави зі ставкою на економічний прагматизм.
У країнах Європи економіка в зв’язку з вірусом теж зазнала значних проблем. Можливо, Україні варто саме в цей момент пошукати нових партнерів, наприклад, серед східних країн? Певні інвестиції з їх сторін?
Будь-яка криза, це не тільки виклики, але й можливості для пошуку нових ніш, відкриття нових ринків, саме тому принцип диверсифікації торговельних партнерів, інвестицій має бути продовжений. Насправді, цей процес на рівні інвестиційної та експортних політик в нашій державі вже активно практикується, починаючи з 2014 року.
В цьому процесі найбільш проактивну позицію (з точки зору географічної та товарної диверсифікації свого експорту) займає вітчизняний бізнес, який змушений був свого часу через суттєво скорочення експортних можливостей на ринках Росії та СНД, шукти інші регіони для просування своїх зовнішньоекономічних інтересів.
Як Ви оцінюєте екологічну ситуацію в Україні? Що на вашу думку, має бути більш пріоритетним для держави – економічне зростання чи захист навколишнього середовища?
Насправді, зараз треба говорити більше в контексті еколого-кліматичних загроз та викликів для України, як і для усієї планети. На рівні ООН зміни клімати та пов’язані з цим, зокрема, втрати біорізноманіття вже визнано як «екзистенцій на загроза людству». Наразі, в світовому політичному дискурсі мова йде про кардинальну зміну політик щодо впливу людини на навколишнє середовище, роблячи акцент на такі речі, як декарбонізація, кліматична нейтральність, зелена, циркулярна економіка тощо. Достатньо згадати при цьому амбітний проект Європейського Союзу під назвою «Европейський зелений курс», реалізація якого також матиме серйозні економічні наслідки для України. Саме тому, пріоритетом для України має бути акцент на стале економічне зростання через зелені технології тощо.
Наскільки наразі Україна приваблива для іноземних інвесторів? Які зміни в законодавстві Ви вважаєте необхідними для збільшення закордонних інвестицій в Україну?
Привабливість будь-якої країни для іноземних інвесторів визначається, зокрема, через такий показник як надходження прямих іноземних інвестицій (ПІІ). За цим показником Україна останні роки демонструє досить невтішну динаміку (за підсумками 2020 року за оцінкою НБУ ми матимемо відплив ПІІ на рівні 100 млн. дол. США), що безумовно свідчить про недосить сприятливе інвестиційне середовище в країні через проблеми з рейдерством, захистом прав власності, в тому числі інтелектуальної, неефективною роботою судової системи, нестабільність податкового законодавства, корупцію тощо.
У 2021 очікується відкриття українського ринку землі. Як Ви оцінюєте можливі вигоди та провали від такого кроку?
Відкриття ринку землі в Україні безумовно важливий стратегічний крок для нашої держави, але також містить в собі серйозні ризики/виклики, пов’язані, насамперед, з проблемою захисту прав власності, відсутністю достатнього фінансового ресурсу у малих та середніх фермерів для купівлі землі, недосконалістю існуючих державних реєстрів тощо. Проте, успішність реалізації саме земельної реформи розглядається багатьма експертами як запорука зростання інвестиційної привабливості України, залучення значного обсягу інвестицій в економіку нашої країни.
Чи потребує підприємництво підтримки від уряду і, якщо та, то яких? Чи були успішні кейси за періоди незалежної України?
Тривалий час щодо ведення бізнесу в Україні діяла формула: «Не треба нам Вашої (державної) допомоги, Ви нас краще не чіпайте». Протягом майже усього часу незалежності України бізнес не розглядав допомогу з боку держави як ефективний інструмент підтримки бізнесу, оскільки подібні процедури досить часто були пов’язані з корупцією та тривалими бюрократичними процедурами.
Крім того, загальний низькій рівень довіри бізнесу до влади не стимулював підприємців розраховувати на державу навіть під час економічних криз. З іншого боку, досвід підтримки бізнесу в інших країнах, зокрема, під час нинішньої пандемії коронавірусу, засвідчив актуальність та ефективність подібних інструментів державної підтримки та допомоги бізнесу особливо в умовах неочікуваних економічних шоків та викликів. Саме тому найбільш успішні приклади державної підтримки бізнесу в Україні характерні для 2020 року, коли держава змушена була мобілізувати значні ресурси для мінімізації негативних соціально-економічних наслідків пандемії (наприклад, програма доступних кредитів для бізнесу -5/7/9 та ін.).
Які Ви бачите сценарії розвитку підприємництва в Україні в 2021 році?
За існуючої ситуації, сценарій один – продовження адаптації до «нової реальності», спричиненої пандемією, з фокусом на подальшу цифрову трансформацію, проактивно реагуючи на швидку зміну умов та обставин навколишнього світу, насамперед технологічного та кліматичного характеру.
Як Ви оцінюєте співпрацю України з МВФ і СБ? Чи стає Україна залежною від іноземних кредитів та як зростання зовнішнього боргу може вплинути на її розвиток в подальшому?
Рівень співпраці між Україною та міжнародними кредиторами в особі МФВ, Світового Банку та інших інституцій залишається досить прийнятним, незважаючи на періодичні паузи в комунікаціях та переговорах. З іншого боку, залежність від зовнішнього фінансування, зокрема, кредитів МВФ, залишається досить значною для України, і ця залежність особливо зростає під час криз, оскільки провокує суттєве зростання дефіциту державного бюджету вимагає ресурсів для покриття розривів за рахунок відносно дешевих кредитів міжнародних фінансових організацій. В контексті адекватного управління державним зовнішнім боргом, мову треба вести не про відмову від співпраці з МВФ та іншими міжнародними кредиторами, а про поступове зменшення загального боргового навантаження завдяки мобілізації та розвитку внутрішнього економічного ресурсу, підвищення конкурентоспроможності національної економіки тощо.
Яким на Вашу думку, буде вплив штучного інтелекту на українську та світову економіку? Чи можуть роботи прискорити її зростання або навпаки – посилять нерівність доходів та збільшать рівень безробіття? Чи варто державі уже зараз враховувати нову реальність розвитку технологій та їх вплив на ринок праці?
Використання технологій на базі штучного інтелекту (ШІ) у різних сферах людської діяльності набирає все більших обертів у світі. Незважаючи на існуючий певний хайп щодо потенціалу та можливостей ШІ, а також можливого негативного впливу подібних технологій на ринок праці, є безумовним той акт, що технології ШІ разом з іншими трендами сучасної технологічної революції будуть визначати цивілізаційний розвиток в найближчі десять років. Це стосується також України, де на рівні держави зрозуміли, що необхідно включатися активніше в процес інтеграції існуючих рішень та розробок у сфері ШІ, щоб встигнути на технологічний «потяг», що постійно прискорюється та створює абсолютно нові економічні реалії та можливості. Що стосується ринку праці, вплив сучасної технологічної революції вже серйозним чином змінює його ландшафт, в тому числі в Україні. Не тільки автоматизація та цифровізація, але й також пандемія стали драйвером багатьох революційних змін на міжнародному ринку праці, саме тому останнім часом все більш активно на політичному рівні обговорюється необхідність запровадження так званого «безумовного базового доходу» як мінімального соціального захисту, в тому числі від зростаючого технологічного безробіття.
Які з економічних реформ за останні 10 років Ви вважаєте найефективнішими?
На мою думку, найбільш ефективними на сьогоднішній момент є реформи, пов’язані з цифровізацією державних послуг, створенням ринку «відкритих даних» (open data), поступовою реалізацією проекту paperless Ukraine. Але ці це більш сервісні реформи, хоча також мають економічний ефект. Так, наприклад, запуск open data в Украні призвело до появи принципово нових бізнесів, пов’язаних з монетизацією даних, які відкривала держава (OpenDataBot, YouControl та інші).
Вступ України до ЄС на даному етапі став би найбільшим досягненням чи вироком малим підприємствам, які не витримують конкуренції?
Підписання Угоди з ЄС стало для України серйозним стимулом для проведення багатьох системних реформ в різних галузях, а також відкрило нові можливості для українського бізнесу в частині підвищення їх конкурентоспроможності та виходу на нові ринки збуту. Зрозуміло, що цей процес не став абсолютно безболісним для усіх економічних суб’єктів, але з огляду на існуючу торговельно-економічну динаміку Україна однозначно отримали серйозні бенефіси в результаті згаданої історичної події.
І трохи прогностики: якими Ви бачите українську економіку та підприємництво через 10 років?
Наразі, активно в державі обговорюється візія «Україна-2030» на рівні відповідної стратегії, проте треба розуміти, що будь-який прогноз в умовах радикальних змін та трансформацій може досить сильно відрізнятися від реального майбутнього.
На мою думку, Україна протягом цього десятиліття продовжить цифрову трансформацію своєї економіки, інтегруючись у нові ланцюги доданої вартості в рамках глобальної цифрової економіки. Відповідно, національний бізнес продовжить адаптовувати/перебудовувати свої бізнес-моделі та корпоративну культуру, виходячи з нових технологічних реалій та викликів, щоб продовжувати конкурувати як на внутрішньому, так і зовнішньому ринку.
