Богдан Дмитрович Гаврилишин
Народився Богдан Гаврилишин у селі Коропці Тернопільської області. Перед кінцем Другої світової війни потрапив до Німеччини, а згодом, в таборі біженців, отримав середню освіту. В 1947 році виїхав до Канади, де спочатку працював лісорубом, потім офіціантом і був першим з повоєнних емігрантів, який вступив до Університету Торонто. 1952 року отримав дипломом інженера, а 1954 — диплом магістра. Пропрацювавши в міжнародній компанії три роки, був направлений на однорічне навчання до Міжнародного інституту менеджменту у Швейцарії.
1960 року розпочалася багаторічна педагогічна діяльність пана Гаврилишина. Вісім років він керує навчальними програмами в Міжнародному інституті менеджменту в Женеві, викладає курси з економічного розвитку, світового бізнесового середовища, керівництва міжнародними операціями та державного управління. 1968 року Богдан Дмитрович стає директором цього навчального закладу й керує ним вісімнадцять років. За час роботи в МІМ-Женева Богдан Гаврилишин виростив цілу плеяду спеціалістів вищої кваліфікації для сотень компаній в усьому світі.
Водночас Богдан Гаврилишин провадив наукову роботу та плідну громадську діяльність. 1972 року його обирають членом Римського клубу, 1973 року — членом Міжнародної академії менеджменту, 1975 року — членом Світової академії мистецтва та науки. 1976 року пану Гаврилишину присуджено ступінь доктора економіки Університету Женеви, почесного доктора права Йоркського університету (Канада) — 1984 року та Університету Альберти (Канада) в 1986 році. Згодом доктор Гаврилишин отримує почесну відзнаку (Engeneering Hall of Distinction) Університету Торонто (Канада). Про високий міжнародний авторитет Богдана Дмитровича свідчить те, що він є знаним консультантом з питань державного управління та міжнародного бізнесу, виступає доповідачем, модератором і головою на міжнародних наукових конференціях та семінарах у понад 70 країнах світу.
В науковому доробку вченого понад 100 статей з проблем менеджменту, освіти в галузі менеджменту, економічного та політичного середовищ. Його перу належать дві книги, причому одна з них — «Дороговкази в майбутнє — до найбільш ефективних суспільств» — набула світового визнання і видана в перекладі вісьмома мовами.
З кінця 1988 року доктор Гаврилишин присвячує свою подальшу діяльність Україні. Він ініціює заснування Академією наук України та МІМ-Женева спільного підприємства — Міжнародного інституту менеджменту в Києві (МІМ-Київ), який першим в колишньому СРСР почав готувати магістрів бізнес-адміністрування.
За активної участі та організаційної допомоги Б Д Гаврилишина в 1989 році в Україні було створено благодійний Міжнародний фонд «Відродження», що фінансується Джорджем Соросом. З початку діяльності фонду і до 1998 року Богдан Дмитрович очолював Наглядову раду цієї громадської організації, головною метою якої став розвиток в Україні засад громадянського суспільства в культурній, освітній, науковій та соціальній сферах.
Доктор Гаврилишин у 1991 році створив і очолив Консультативно-дорадчу раду при Президії Верховної Ради України, яка діяла протягом наступних семи років, був членом американо-українського дорадчого комітету, радником першого Президента України, чотирьох голів Верховної Ради та трьох Прем‘єр-Міністрів. Сьогодні Богдан Гаврилишин — член Ради Світової Академії мистецтва та науки, голова Крайової Пластової Ради (Національної Скаутської Організації України), член Виконавчого комітету Швейцарського форуму з міжнародної політики, очолює Наглядову раду Міжнародного інституту менеджменту (МІМ-Київ). Він також сприяв створенню Міжнародного центру перспективних досліджень і був головою його Наглядової Ради до 2006 р.
Надзвичайно плідна праця доктора Б Д Гаврилишина в Україні високо цінується найширшими колами освітян, науковців та державних діячів. Його обрано іноземним членом Національної академії наук України, нагороджено відзнакою Президента України — орденом «За заслуги», він є Заслуженим діячем науки і техніки України, радником голови Верховної Ради України, одержав почесні докторати Тернопільської Академії народного господарства й Університету імені Василя Стефаника в Івано-Франківську і Університету імені Юрія Федьковича в Чернівцях.
