Засновники

Полунєєв Юрій Володимирович	Мостовой Володимир Павлович	Дзюба Іван Михайлович	Брюховецький В’ячеслав Степанович

 Полунєєв Юрій Володимирович

Голова Ради конкурентоспроможності України, ініціатор її створення. Народний депутат України VI скликання. З вересня 2008 року – член Ради Національного банку України. В 2006-07 роках Юрій Полунєєв обіймав посаду Президента Міжнародного Інституту Менеджменту (МІМ-Київ). Ю.Полунєєв дев’ять років працював Виконавчим директором Європейського банку реконструкції та розвитку у Лондоні (1996—2005 рр.), відповідав за діяльність Банку в Україні, Румунії, Молдові, Грузії та Вірменії. Його професійний досвід також включає роботу на важливих посадах в Адміністрації Президента України, у Міжнародному комітеті з економічних реформ та співробітництва (Бонн, Німеччина), в Організації з міжнародного співробітництва та розвитку (OECD), Міжнародному Інституті Менеджменту, МІМ-Київ (1989-1991 рр.) та в Інституті соціальних та економічних проблем зарубіжних країн Академії наук України.

У рамках професійних та наукових інтересів пан Полунєєв працював над питаннями покращення інвестиційного клімату в Україні, стратегії економічного розвитку та ринкових реформ, конкурентоспроможності країни, співпрацював із міжнародними фінансовими організаціями, допомагав у розробці державної політики у сфері фінансів, в управлінні зовнішнім боргом країни тощо.

Пан Полунєєв є автором більш ніж 80 національних та міжнародних публікацій, включно із книжками, статтями, дослідженнями та численними виступами на міжнародних конференціях. Ю.Полунєєв є також співавтором п’яти академічних монографій щодо фінансових аспектів енергетичної кризи, енергетичної та економічної безпеки, міжнародного бізнесу та фінансів тощо. Пана Полунєєва нагороджено премією НАН України за кращу серію публікацій з міжнародної економіки (1988 р.).

Мостовий Володимир Павлович

Головний редактор міжнародного суспільно-політичного тижневика «Дзеркало Тижня». 2002 р. на Міжнародному фестивалі журналістики «Віра. Надія. Любов» пану Мостовому було присвоєнно звання «Керівник мас-медіа року». 2003 р. пан Мостовий отримав другу премію німецького медіафонду «Шпаркассе Лейпциг» «За свободу і майбутнє засобів масової інформації». З 2001 р. є головою Комісії з журналістської етики.

Тижневик «Дзеркало Тижня» 1997 р. став переможцем загальнонаціональної програми «Людина року-96» у номінації «Газета року», 1998 р. знову став лауреатом загальнонаціональної програми «Людина року-98» у номінації «Газета року». Того ж року став володарем титулу «Всенародне визнання» на всеукраїнському фестивалі журналістики. 2000 р. тижневик «Дзеркало тижня» у номінації «Газета року» здобув перемогу в загальнонаціональній програмі «Людина року-99». 2000 р. отримав вищу нагороду в галузі журналістики «Золоте перо» на всеукраїнському конкурсі ЗМІ. 2001 році Фонд «ЦАЙТ-Штіфтунг» присвоїв тижневику премію імені Герда Буцеріуса «Молода преса Східної Європи». 2005 року газету нагороджено спеціальним призом НСЖУ та Асамблеї ділових та творчих кіл України «Вища проба».

2005 р. тижневик відкрив нову рубрику «Україна Конкурентоспроможна».

Участь представника ЗМІ у Раді є надзвичайно важливою у зв´язку із суспільною важливістю теми національної конкурентоспроможності. Саме ЗМІ є тим засобом, за допомогою якого можна утвердити ідею конкурентоспроможності в національній свідомості.

Дзюба Іван Михайлович

Академік Національної академії наук України (відділення літератури, мови та мистецтвознавства; літературознавство, 1992 р.). Голова комітету Національних премій України ім. Т.Шевченка (з 1999 р.); голова редакційної колегії журналу «Сучасність» (з 1991 р.); головний редактор «Енциклопедії сучасної України»; член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки (з 1997 р.). Лауреат премії ім. О.Білецького (1987 р.), Державної премії України ім. Т.Шевченка (1991 р.), Міжнародної премії Антоновичів (1992 р.), премії ім. В.Жаботинського (1996 р.). Герой України (2001 р., із врученням ордена Держави). 1999 р. нагороджений орденом Св. архістратига Божого Михаїла. У 1992—1994 рр. — міністр культури України.

Автор книг «„Звичайна людина“ чи міщанин?» (1959), «Інтернаціоналізм чи русифікація» (1968 р.), «Грані кристала» (1978 р.), «Стефан Зорян в історії вірменської літератури» (1982 р.), «Автографи відродження» (1986 р.), «Садріддін Айні» (1987 р.), «У всякого своя доля» (1989 р.), «Бо то не просто мова, звуки» (1990 р.), «Застукали сердешну волю…» (1995 р.), «Між культурою і політикою» (1998 р.), «Спрага» (2001 р.), «Пастка» (2003 р.) та ін.

Національна академія наук України є вищою державною науковою організацією України, до складу якої входять дійсні члени, члени-кореспонденти та іноземні члени. Вона об’єднує всіх наукових працівників підпорядкованих їй установ і здійснює дослідження в різних галузях знань, створює наукові основи технологічного, соціально-економічного та культурного розвитку країни. Академія має державний статус і користується правами самоврядності у вирішенні питань внутрішнього життя відповідно до свого Статуту. У Національній академії наук діють три секції, що об’єднують 13 відділень наук: математики; інформатики; механіки; фізики і астрономії; наук про Землю; фізико-технічних проблем матеріалознавства; фізико-технічних проблем енергетики; хімії; молекулярної біології, біохімії, експериментальної і клінічної фізіології; загальної біології; економіки; історії, філософії та права; літератури, мови та мистецтвознавства. В Академії працюють 6 регіональних наукових центрів, які підпорядковані також Міністерству освіти і науки України. Основною структурною ланкою НАН України є науково-дослідні інститути та прирівняні до них інші наукові установи. Вони діють на підставі власних статутів, які затверджуються та реєструються в НАН України.
За роки переходу України до ринкової економіки вчені НАН України розробили десятки нових технологій, які сприяють розвитку держави, вітчизняного виробництва конкурентоспроможної наукоємної продукції. Національна академія наук України докладає багато зусиль до розвитку міжнародних наукових зв’язків, інтеграції у світове наукове співтовариство. Установи Академії беруть активну участь у виконанні спільних дослідних робіт за прямими двосторонніми угодами з науковими організаціями зарубіжжя, а також за грантами багатьох міжнародних наукових фондів і програм.

Участь науковця – представника НАН України у роботі Ради конкурентоспроможності України є важливою для її функціонування, оскільки завдяки науці, науковим дослідженням та розробкам вчених країни формується інноваційний потенціал останньої, необхідний для постійного підвищення рівня конкурентоспроможності у глобальному контексті.

Брюховецький В’ячеслав Степанович

Президент Національного університету «Києво-Могилянська академія». Видатний діяч сфери освіти. Член Спілки письменників України з 1982 р. Нагороджений орденами «За заслуги» III ст. (1997 р.), Св. рівноапостольного князя Володимира Великого (1998 р.), медаллю комісії народної освіти Республіки Польща (1996 р.). Лауреат премії «Визнання» (2001 р.). Автор понад 300 публікацій, серед яких монографії «Іван Сенченко» (1981 р.), «Силове поле критики» (1984 р.), «Критика в сучасному літературному процесі» (1985 р.), «Специфіка і функції літературно-критичної діяльності» (1986 р.), «Ліна Костенко» (1990 р.), «Микола Зеров» (1991 р.) та ін.

Києво-Могилянська академія — один із найстаріших університетів Східної Європи — розпочинає свою історію з часу відкриття Київської братської школи (1615 р.). 1991 року відроджена на своїй історичній території як Університет «Києво-Могилянська академія». Перший набір спудеїв відбувся у вересні 1992 року. Навчальні програми та плани НаУКМА схвалені на спеціальній нараді експертів ЮНЕСКО (22—23 травня 1993 р.). Статусу Національного Університет набув у 1994 р. Міжгалузевою республіканською акредитаційною комісією 30 червня 1994 р. НаУКМА ліцензований за четвертим — найвищим — рівнем акредитації. Місія НаУКМА — сприяти самореалізації спудеїв, викладачів, працівників НаУКМА та формуванню високоосвіченої, національно свідомої особистості, здатної незалежно мислити й діяти згідно з принципами добра та справедливості. Мета НаУКМА — надавати сучасну освіту шляхом вільного творчого навчання та здійснення наукової діяльності відповідно до суспільних потреб, зумовлених розвитком української держави, науки, економіки й культури, а також глобальними процесами розвитку людської цивілізації. Висока конкурентоспроможність випускників НаУКМА — це широта й відкритість мислення, глибокі фахові та загальні знання, вміння застосовувати їх на практиці, активність, ініціативність та відповідальність за прийняті рішення. За результатами різноманітних експертних опитувань і рейтингів НаУКМА входить до трійки найкращих ВНЗ України.

Участь у роботі Ради представника сфери освіти є, безперечно, важливою для функціонування РКУ, оскільки освіта є одним із рушіїв зростання конкурентоспроможності будь-якої країни.